У Вінниці оцифрують та дослідять документи Вінницького магістрату

Музей Вінниці, Державний архів Вінницької області та Центральний державний історичний архів України домовилися про реалізацію спільного проєкту з оцифрування та дослідження документів Вінницького магістрату другої половини XVIII та першої чверті ХІХ століття

Про це повідомили на сторінці у Facebook Музею Вінниці.

9 березня під час зустрічі з директором Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК) Ярославом Файзуліним, була укладена домовленість про тристоронню співпрацю – Музею Вінниці, Державного архіву Вінницької області та ЦДІАК – з метою оцифрування масиву документів, що стосуються Вінницького магістрату.

Йдеться про 95 справ. Перша частина містить документи, які є результатом діяльності магістрату у 1764-1799 роках: актові книги, рішення у справах міста і вінницьких міщан, присяги, декрети тощо.

Друга частина присвячена життю міста після загарбання краю Російською імперією: справи про відкриття Брацлавського намісництва, про вибори членів Вінницького городового магістрату, про відкриття Вінницької міської поліції, про хабарництво чиновників Брацлавського намісницького правління та багато іншого.

Першочергове завдання – оцифрування усіх вищезгаданих документів. Після цього їх можна буде досліджувати і заповнювати прогалини в історії Вінниці.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.