IN MEMORIAM: Помер відомий львівський екскурсовод Петро Радковець

4 лютого на 59 році життя помер найбільш впізнаваний львівський екскурсовод та краєзнавець Петро Радковець

Про смерть батька повідомила у Facebook Катерина Радковець.

Петро Радковець народився 27 квітня 1964 року. Випускник Львівського поліграфічного інституту (сучасна Українська академія друкарства), учасник "Товариства Лева". У різні роки працював у Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника, видавництві "Центр Європи".
Автор сотень краєзнавчих публікацій, учасник та співавтор десятків телевізійних проектів, документальних фільмів та сюжетів, присвячених Львову на регіональних та національних телеканалах. Разом з братом Іваном, - автор збірки казок для дітей ("Таємниці львівських левів", Львів, 2015). Брати Радковці є розробниками численних авторських туристичних маршрутів Львовом та Західною Україною, співавторами краєзнавчих розвідок "Загадки міста Лева".
Петро Радковець запам'ятався львів'янам особливим стилем одягу, у якому він часто з'являвся на публіці: завжди із закрученими вусами, "метеликом", "ляскою" (тростиною або ціпком), годинником-"цибулькою" та у "мельонеку" (капелюсі).
Радковець був одним із найвідоміших львівських та українських гідів упродовж останніх 20 років. Одним з останніх за його участю став проект "Місто лікує" - безкоштовні прогулянки Львовом для захисників та військових ветеранів, які проходять реабілітацію.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.