Оркестр Львівської філармонії виступив у Карнеґі-холі

Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії 15 лютого виступив у концертному залі Карнеґі-хол

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Львівської філармонії.

"Відбулася велика історична подія. Ось пройшло сторіччя, відколи в Карнеґі-холі звучав Щедрик і ось зазвучала Львівська національна філармонія, зазвучав симфонічний оркестр з України. Живі емоції, свідками яких ми стали не тільки, тому що Україна зараз є центром уваги через війну і всі об'єднуються довкола нас, але і через те, що ми, українці, є носіями високої культури, яскравої національної ідентичності й сьогодні це було особливо видно", - сказав генеральний директор Львівської національної філармонії ім. Мирослава Скорика Володимир Сивохіп.

Концерт відкрили Камерною симфонією №3 корифея української класичної музики Євгена Станковича, соліст — Михайло Сосновський. Наступним номером програми став Перший фортепіанний концерт Йоганнеса Брамса, де соло виконав відомий українсько-американський піаніст Станіслав Христенко. Третім твором програми звучала Дев'ята симфонія Антоніна Дворжака "З Нового Світу", яка після світової прем'єри тут, у Карнеґі-холі, стала всесвітньо знаменитою.

Ведучим концерту був відомий кіноактор, сценарист Лієв Шрайбер.

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.