Музей Метрополітен визнав українцями художників Рєпіна, Айвазовського та Куінджі

Один з найбільших художніх музеїв світу Метрополітен у Нью-Йорку змінив підписи до картин Іллі Рєпіна, Івана Айвазовського та Архипа Куінджі. Тепер на сайті музею вказано, що це українські, а не російські художники

На це звернула увагу мистецтвознавства Оксана Семенік.

Раніше в профілях художників на сайті музею було вказано, що вони росіяни. Тепер у підписах до відомих картин митців, які зберігаються в галереї Метрополітен, зазначено, що це роботи українців.

Ілля Рєпін народився в українській козацькій родині в Чугуєві, що на Харківщині, і провів юність в Україні. Його ключові роботи мали українські мотиви. Айвазовський народився у вірменській родині, в місті Феодосія, Куїнджі – поблизу Маріуполя.

Окрім зміни підписів, під описом до картини Куїнджі "Червоний захід на Дніпрі" додали згадку про те, що саме росіяни знищили музей в його рідному Маріуполі.

Також музей змінив назву картини французького імпресіоніста Едгара Дега "Російські танцівниці" на "Танцівниці в українському вбранні".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.