У Львові перевидали «Татусеву книгу» вбитого росіянами письменника Вакуленка

Видавництво Старого Лева перевидало «Татусеву книгу» письменника Володимира Вакуленка, якого вбили російські військові під час окупації Ізюма на Харківщині

Про це у Фейсбуці повідомило Видавництво Старого Лева.

"Ми хочемо у такий спосіб підтримати родину Вакуленків і перш за все Віталіка, в якого не залишилося тата, який любив його понад усе, але залишаться татові вірші, присвячені йому", – зазначила головна редакторка і співзасновниця видавництва Мар'яна Савка.

Збірку дитячих віршів "Татусева книга" вперше видали у 2014. Увесь прибуток від цього видання скерують родині Вакуленка, його батькам та сину Віталіку.

Володимира Вакуленка окупанти забирали з дому 23 березня разом із сином, після побиття відпустили. Після 24 березня письменика вже ніхто не бачив. 28 листопада стали відомі результати ДНК-експертизи, яка підтвердила, що його тіло було в масовому похованні під Ізюмом разом з іншими жертвами російських загарбників. Експертиза підтвердила, що Вакуленка окупанти застрелили з пістолета Макарова, в тілі знайдено дві кулі.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.