Створено список загроженої культурної спадщини України

Міжнародна рада музеїв (ICOM) оголосила про завершення роботи над створенням Червоного списку загроженої культурної спадщини України

Про це повідомляє Читомо.

 

Червоні списки загроженої культурної спадщини ІСОМ публікує з 2000 року. Їх створюють як практичний інструмент для боротьби з незаконною торгівлею культурними об'єктами.

До Червоного списку загроженої культурної спадщини України увійшли об'єкти з музейних колекцій і збірок одинадцятьох установ:

Інституту археології НАН України,

Львівського музею історії релігії,

Музею книги і друкарства України,

Національного художнього музею України,

Музею Івана Гончара,

Національного музею історії України,

Національного музею українського народного та декоративного мистецтва,

Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра",

Національного заповідника "Давній Галич",

Археологічного музею КНУ імені Тараса Шевченка,

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.