Історик Артем Петрик пережив окупацію і вийшов на зв'язок

Історик та автор "Історичної правди" Артем Петрик вийшов на зв'язок після визволення Херсона з-під російської окупації

Історик та автор "Історичної правди" Артем Петрик вийшов на зв'язок після визволення Херсона з-під російської окупації. Він пержив усю окупацію на рідній Херсонщині.

 

12 листопада він написав пост у Фейсбуці:

"Більше 250 днів холодних і страшних як сама смерть.

Колись, у останні передвоєнні дні, повернувшись з Вільнюса до України, навіть не уявляв які випробування уготовані пройти нашому народу, рідному місту і мені особисто...

Херсоне, ми розділили з тобою, старий друже, і трагедію і радість звільнення.

11 листопада - для нас та тих, хто прийде після нас - другий день народження, священний день.

Мені пощастило бути в епіцентрі цього.

Люди поряд не плакали, це важко назвати сльозами, скоріше виттям вовчат за Матір'ю, яка повернулася.

І я плакав, і не соромно мені...

Слава і вічна вдячність ЗСУ!

Слава підпіллю!

Вічна пам'ять воїнам, які полягали у Битві за Херсон. І Вам земляки, хто загинув у боях за Антонівський міст, розірваний на шматки у Бузковому парку, закатованим, розстріляним у підвалах на Лютеранській, Теплоенергетиків, інших місцях пекельних страждань.
І Вам...Денис, Руслан...Даша. Ви не дожили, вас вбили. А я ось дожив. Побачив волю. Побачив орду, що тікає за Дніпро. Побачив Українську Армію у славі, величі і квітах.
Словом...Живий. Ще зустрінемось, друзі.
Із вільного Херсона з любов'ю, Артем Петрик/"Друг Литовець".
12.11.2022"

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».