Спецпроект

У Брюсселі вшанували пам'ять жертв Голодомору

У Брюсселі віддали шану мільйонам українців, померлих під час Голодомору – штучного голоду, вчиненого радянським тоталітарним режимом у 1932-1933 роках в Україні

Про це у Фейсбуці повідомило Представництво України при ЄС.

 

Увечері 13 листопада представники представництва приєдналися до молитовного вшанування пам'яті невинних жертв організованого Сталіним Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні у Кафедральному соборі святих Михайла і Гудули.

"Упродовж багатьох років правда про жахливий радянський злочин Голодомору замовчувалася. срср всіляко намагався приховати будь-які згадки, документи, записи чи публікації, які могли б підтвердити смерть мільйонів людей в Україні. Сотні сторінок документів досі залишаються під замком в архівах Кремля. Скоріш за все, Росія ніколи не надасть доступ до них, оскільки вони лише підтверджують факт геноциду українського народу", – йдеться в дописі.

Представництво України при ЄС закликало міжнародних партнерів України визнати Голодомор актом геноциду проти українського народу.

"Сьогодні історія повторюється, адже повномасштабна жорстока війна росії проти України є не лише загарбницькою, а й геноцидною кампанією, спрямованою на знищення українців як нації. Ми схиляємо голови перед усіма нашими Захисниками на передовій та вдячні всім, хто стоїть пліч-о-пліч з Україною у нашій боротьбі за незалежність і свободу", – додали у представництві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.