У польському Торуні віднайдено могилу козака Армії УНР

На кладовищі у місті Торунь (Польща) виявлено поховання козака Армії УНР Григорія Охоти

19 вересня у фейсбук-групі UAGenealogy було поширено фото надмогильного хреста із зображенням тризуба з кладовища у польському місті Торунь. На табличці також є напис, який говорить, що там похований козак Армії УНР Григорій Охота. Він народився 15 травня 1900 року, а помер 11 червня 1932 року.

За даними сайту "Імена самостійної України" Григорій Охота був стрільцем 6-ої стрілецької Січової стрілецької дивізії. Ця дивізія під командуванням Марка Безручка брала участь в обороні Замостя від більшовиків у 1920 році та Другому Зимовому поході Армії УНР у 1921 р.

Згодом козаки та старшини Армії УНР опинились на еміграції, зокрема, у Польщі.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.