У Празі відкрили меморіальну дошку підполковнику Армії УНР Миколі Росіневичу

У столиці Чехії на будинку, де мешкав підполковник Армії УНР Микола Росіневич, встановили меморіальну табличку в рамках проєкту Poslední adresa (Остання Адреса – Україна)

Про це у Фейсбуці повідомило Посольство України в Чехії.

 

Табличка з'явилася на будинку по вулиці Viktorinova 1151/3, Praha 4 Nusle – останній прижиттєвій адресі Росіневича.

Виступаючи на церемонії відкриття дошки, дружина посла України в Чехії Ольга Перебийніс не оминула увагою також трагедію дружини Миколи – видатної української музикантки, однієї з перших українських диригенток Платоніди Щуровської-Росіневич, яка багато років нічого не знала про подальшу долю свого чоловіка.

У своєму виступі дружина посла також подякувала чеському народу за підтримку України: "Ми дуже вдячні чеському суспільству за підтримку й допомогу українських жінок, які втекли від російської війни, взявши з собою найдорожче – своїх дітей".

Проєкт "Остання адреса" в Чехії проходить під патронатом Інституту досліджень тоталітарних режимів у Чехії. Кураторкою проєкту є Edita Jiráková.

Микола Росіневич народився у Ніжині. З початком Першої світової війни був мобілізований, воював у складі армії Російської імперії. Навесні 1918 року повернувся в Україну й пішов служити у 27-му пішому Козелецькому полку Армії Української Держави. На початку 1919 року з загоном евакуювався до Проскурова, де незабаром влився до Запорізької бригади ім. С. Петлюри Дієвої армії УНР. У 1919 році захворів на тиф і був інтернований польською владою. З березня 1920 р. – старший ад'ютант штабу 17-ї бригади 6-ї Січової дивізії Армії УНР. У 1921-1922 рр. – начальник оперативного відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Восени 1922 року Микола Росіневич виїхав до Чехословаччини. Закінчив лісниче відділення Української господарської академії у Подєбрадах. Працював секретарем філософського факультету Українського Вільного університету у Празі. 11 травня 1945 року був заарештований агентами СМЕРШ, насильно вивезений до Лук'янівської в'язниці в Києві. Після багатьох місяців допитів у Лук'янівській в'язниці в Києві він помер 10 лютого 1946 року за кілька тижнів до оголошення вироку.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.