Радянський пам'ятник на Прикарпатті спробували перетворити на пам'ятник ЗСУ

Перефарбований в українські кольори радянський пам'ятник все одно залишається радянським

У селі Копанки Калуського району в Івано-Франківській області перефарбували радянський меморіал і перетворили його на пам'ятник воїнам Збройних сил України.

"У мене вже були певні напрацювання, креслення, який воно матиме вигляд, дизайн. Ми звернулися до одного з підприємств, власником якого є наш односелець. Його працівники очистили меморіал піском, пофарбували стелу в синьо-жовтий і поґрунтували пам'ятник в зелений колір. Опісля звернулися до ще одного підприємця, який помалював солдата в український камуфляж", — говорить староста села Мар'ян Бунга.

Перефарбований і перейменований пам'ятник отримав чимало критичних зауважень.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.