Влада Славути не хоче зносити пам'ятник енкаведисту

Міський голова Славути відмовився проводити демонтаж погруддя енкаведисту Антону Одусі

Про це повідомляє проєкт "Декомунізація. Україна".

 

У місті Славута на Хмельниччині міський голова відмовився проводити демонтаж погруддя Антону Одусі, яке стоїть біля міського краєзнавчого музею.

Антон Одуха – енкаведист, керівник збройного загону, сумновідомого своєю жорстокістю та вбивствами мирного українського населення на Волині, персональний пенсіонер СРСР, Герой Радянського Союзу (від 7 серпня 1944 року).
Від жовтня 1932 року до березня 1934 року служив у військах НКВС в місті Тула. Від вересня 1936 року Одуха – вчитель початкової школи у селі Бараннє, а згодом – завідувач Стриганської початкової школи. Від листопада 1942 року Антон Одуха був командиром загону імені Михайлова, перетвореного у вересні 1943 року на партизанське з'єднання, що діяло до травня 1944 року.
 
Загін під керівництвом Одухи, 13 травня 1944 в бою під селом Стригани вбив близько 155 новобранців УПА. Також за словами очевидців, одухівці не раз забирали у селян харчі та навіть убивали мирних жителів. Наприклад, у Стриганах та Крупці вони вбили сім'ю Мельників. Тільки у селі Крупець загін вбив 23 мирних жителів різного віку. Від 1945 року Антон Одуха перебував на радянській роботі. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.