АНОНС: Оксана Юркова розповість про агента ДПУ "Академіка"

Декомунізаційна українська «архівна революція» 2015 р. відкрила широкий доступ до раніше недоступних «чекістських папок»

27 липня 17 годині за київським часом відбудеться чергове засідання Семінару з міжвоєнної історії на платформі Zoom (Meeting ID: 879 0001 8214 Passcode: 321297).

Доповідачкою стане Оксана Юркова, провідний науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. XX ст. Інституту історії України НАН України. Вона виступить із доповіддю "Сексот "Академік": причини та обставини співпраці науковця із ДПУ УСРР у 1920-х рр."

 

Декомунізаційна українська "архівна революція" 2015 р. відкрила широкий доступ до раніше недоступних "чекістських папок".

Можливість комплексно їх опрацьовувати вивела фахівців на нові теми, розробка яких раніше обмежувалася джерельною базою.

Однією із таких дослідницьких проблем став феномен сексотства.

Здійснивши текстологічний аналіз кількох справ-формулярів, агентурних та архівно-кримінальних справ, Оксана Юркова розкрила ім'я ще одного сексота. Ідеться про особу під дуже промовистим прізвиськом "Академік". Це прізвисько доволі однозначно вказує на вченого, який працював у ВУАН.

Після доповіді відбудеться її обговорення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.