Житомирська обласна рада вирішила об'єднати три музеї

14 липня 2022 року Житомирська обласна рада ухвалила рішення приєднати  Житомирський обласний літературний музей та Кмитівський музей образотворчого мистецтва ім. Й.Д. Буханчука до Житомирського обласного краєзнавчого музею.

 
Житомирський обласний краєзнавчий музей, 18 липня 2022 року. 
Фото: Суспільне Житомир

Директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Роман Насонов стверджує, що експозиції музеїв залишаться в своїх нинішніх приміщеннях.

"Якщо говорити про питання збереження колекцій тих музеїв, то це, мабуть, найбільш оптимальний варіант, тому що центр прийняття рішень тепер один...

Якщо говорити про чисельність співробітників, наразі штатний розпис проходить процедуру погодження, визначення в обласній військовий адміністрації", – сказав директор обласного краєзнавчого музею Роман Насонов.

Очільники музеї, які будуть ліквідоване не згодні з такими рішеннями. 

"Кмитівський музей – це унікальне явище. Вузька спеціалізація, мистецька, 30-і – 80-і роки 20 століття. Це соцреалізм, який дуже популярний і зараз вивчається на Заході, він давав свої переваги. Ми могли вигравати на цьому гранти. Просто за те, що цей музей такий є.

Художніх музеїв дуже мало в Україні, а Кмитівський музей такий один. Щоб в селі був такий музей? Такого ніде немає. Це унікальне явище. А тепер такого музею не буде. Тепер буде просто відділ краєзнавчого музею", – каже в.о. директора Кмитівського музею образотворчого мистецтва Ярослав Хитрий.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.