Канадський парламент визнав геноцидом депортацію кримських татар

Палата громад Канади визнала масову депортацію кримських татар сталінським режимом в 1944 році актом геноциду

Як повідомляє посол України в Канаді Юлія Ковалів, відповідну резолюцію схвалено одноголосно, і тепер 18 травня щороку в Канаді відзначатиметься День пам'яті депортації кримських татар, передає Укрінформ.

"Палата громад Канади одноголосно схвалила резолюцію щодо визнання масової депортації радянським режимом кримських татар у 1944 році актом геноциду. Відтепер 18 травня кожного року в Канаді відзначатиметься як День пам'яті депортації кримських татар (Crimean Tatar Deportation ("Sürgünlik") Memorial Day)", - повідомила вона.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.