Історія російської державності – це історія депортацій та примусу до еміграції непокірних

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора. Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться. Імперія мусить бути зруйнована!

 

Початок Росії лежить у завоюванні Москвою Новгорода у 1470-х роках, після чого новгородці були розселені по Московії та асимілювалися, а позосталих через сто років добив Грозний. Так зник четвертий східнослов'янський етнос.

В подальшому депортації постійно супроводжували зростання імперії. Щоб не розтікатися мислю по древу, погляньмо лише на Україну та Крим.

У 1778 році, ще до завоювання Криму, Катерина ІІ руками Суворова виселила 33 тисячі християн з півострова на материк, переважно до майбутнього Маріуполя.

Після першої анексії 1783 року Потьомкін, багато чиновників та мандрівників пропонували геть виселити кримських татар з батьківщини, але тоді до цього не дійшло. Натомість Росія розправилася з ногайцями, які мешкали по всьому півдню України – до 1,5 млн людей. Вони зосередилися на Кубані, їх хотіли вигнати за Урал, вони повстали, були жорстоко вирізані Суворовим і мусили тікати на османський тоді Кавказ.

Після Кримської війни через утиски уряду понад 140 тисяч кримців та всі позосталі 120 тисяч ногайців Таврії та Кубані емігрували.

Радянський Союз взагалі не міг існувати без депортацій. В 30-х роках з України було вигнано 63720 родин "куркулів", з Криму – 4325, тобто разом до 270 тисяч людей.

У 1935-36 роках були вигнані з домівок 65 тисяч поляків та німців в Україні, у 1939-41 роках – до 1,3 млн поляків та українців на західній Україні, у 1941 році – під 700 тисяч німців з України та Криму, у 1942 році – 2 тисячі кримських італійців.

18 травня 1944 року почалася депортація кримських татар – 200 тисяч людей, у червні того ж року – до 50 тисяч кримських болгар, вірмен, греків та представників інших народів.

У другій половині 40-х – ще понад 200 тисяч українців з заходу країни були депортовані у глиб СРСР, понад 480 тисяч – з польських земель до УРСР.

Сучасна Росія виявилася гідною спадкоємицею своїх предків. Від часу повномасштабного вторгнення понад 1 млн українців були насильно вивезені на територію агресора.

Депортації – суть російського режиму. Доки він існує – виселення не припиняться.

Імперія мусить бути зруйнована!






Вахтанг Кіпіані: Киримли - це татари з Криму

Чергова річниця депортації: Берiя добре розумiв бажання Сталіна, й усе зробив блискавично. У "столипiнськi" вагони завантажили 180014 громадян (насправдi набагато бiльше), з них абсолютна бiльшiсть - малi дiти та старi. Ідеологія визвольного руху - знати правду, говорити правду, вимагати повернення на батькiвщину.

Олег Пустовгар: Ленінський концтабір неподалік Полтави

Свій концтабір "вірні ленінці" з ВЧК розмістили неподалік Полтави, на Шведській Могилі. Там до 1920 року діяли заклади освіти і милосердя, зокрема учительська семінарія (тепер там НДІ свинарства Національної Академії Наук України) і церковно-парафіяльна школа. Їхні будівлі були передані губернському управлінню ВЧК, діячі котрого і відкрили концтабір 25 травня 1920 року. Жертвами політичних репресій того часу, в'язнями цього концтабору стали понад три сотні осіб.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.