Помер перший президент України Леонід Кравчук

На 89-му році життя помер перший Президент незалежної України Леонід Кравчук

10 травня 2022 року після тривалої хвороби помер перший Президент незалежної України Леонід Кравчук.

Леонід Кравчук народився у селі Великий Житин на Рівненщині.

 

З 1950-х років був членом КПРС, зробив партійну кар'єру.

У 1990-1991 роках був головою Верховної Ради України. Під його головуванням Верховна Рада 24 серпня 1991 року ухвалила Акт проголошення незалежності України.

У грудні 1991 року як позапартійний кандидат переміг на перших президентських виборах у незалежній Україні й за кілька днів після цього разом з російським та білоруським лідерами Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем підписав Біловезьку угоду про кінець Радянського Союзу.

У 1994 році Кравчук програв президентські вибори Леоніду Кучмі, але залишився у політиці - кілька разів ставав депутатом, зокрема у складі партії СДПУ(о).

Нерідко висловлювався з проросійських позицій, а у 2006 році був лідером блоку "Не так!", що виступав за зближення України з Росією.

У липні 2020 року Володимир Зеленський призначив Леоніда Кравчука головою української делегації в Тристоронній контактній групі щодо Донбасу, після чого його риторика дещо змінилася.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.