В українському Нью-Йорку згорів старовинний млин Діка з менонітської спадщини

В Бахмутському районі у Нью-Йорку окупанти спалили пам’ятку культурної спадщини — старий млин Пітера Діка, який побудували там на початку 20 століття німці-меноніти

Про пожежу, яка пошкодила історично-архітектурну пам'ятку, розповіла місцева громадська діячка Надія Гордіюк. 

 

"Вчора (8 травня, — ред.), у День пам'яті та примирення, коли весь світ вшановував пам'ять жертв нацизму, рашисти запальними снарядами гатили по історичній частині унікального європейського селища Нью-Йорк. Горіла та частина, де розташовані пам'ятки архітектури, які збереглися й у роки Другої світової війни.

Найстрашніше, мене душать сльози, — палав млин Пітера Діка. Чорний дим стояв над усім селищем. Це один з шести млинів, які несли промислову славу Нью-Йорка. Він один вистояв — революції, війни та гітлерівський нацизм", — розповіла активістка.

Відео пожежі млина Пітера Діка у Нью-Йорку оприлюднив у соцмережі місцевий краєзнавець Etnografo Donetz.

Цей млин  —  пам'ятка промислової архітектури початку ХХ століття у Нью-Йорку Бахмутського району Донецької області. Нью-Йорк — це колишня колонія німців-менонітів, яку заснували у 1889 році представники з хортицьких німців. 

Німецькі колоністи створили у селищі інфраструктуру: побудували цегляні та черепичні заводи, завод з виготовлення сільгоспмашин та знаряддя,  а також парові млини. Цей 4-поверховий паровий млин Пітер Дік звів у 1903 році, млин був одним з найбільших у Нью-Йорку. Звідси постачали борошно у великій кількості по всіх околицях

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.