У Новгороді-Сіверському нарешті демонтували портрети Леніна та Сталіна

Портрети Леніна і Сталіна, сьогодні, 7 квітня, зняли з водонапірної вежі у Новгороді-Сіверському. Мозаїчні зображення комуністичних лідерів скинули з висоти вниз

У Новгороді-Сіверському є водонапірна вежа, збудована у 1901 рці. У 1930-х рр. комуністична влада розмістила на ній мозаїчні портрети Леніна і Сталіна.

 

Після ухвалення законів про декомунізацію ці портрети мали би бути демонтовані. Однак, місцева влада відмовилась це робити.

У вересні 2018 року прокуратура Чернігівської області відкрила кримінальне провадження за фактом пропаганди в місті символіки комуністичного режиму. Його розслідуванням займалися слідчі Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

Однак, у 2020 році справа була закрита через "відсутність складу правопорушення".

Міська влада також висувала ідею заґратувати мозаїчні зображення комуністичних лідерів, однак до її реалізації так і не дійшло.

Врешті, 7 квітня 2022 року зображення диктаторів демонтовано.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.