Фінляндія арештувала картини з Ермітажу

1-2 квітня фінська митниця затримала автомобілі з підсанкційними товарами. Серед вантажів, що потрапили під санкції, були виявлені твори мистецтва

1–2 квітня 2022 року митниця Фінляндії затримала три вантажівки, які прямували до Росії на прикордонному пункті пропуску Ваалімаа. У вантажах були картини та скульптури.

Міністерство закордонних справ Фінляндії підтвердило, що в санкційному списку ЄС є пункт про твори мистецтва.

Вилучені картини та скульптури зберігаються у належних умовах та під охороною.

В російській пресі стверджується, що на кордоні затримано роботи Мане, Родена, Пісарро, Ван Гога, Малевича, Матісса, Рєпіна, Коровіна, Сєрова й інших. ЦІ мистецькі твори перевозили нібито з країн Європи, де вони експонувались на виставках, до російських музеїв Ермітаж та Третяковська галерея на постійне місце зберігання.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.