У Києві встановлюють захисні конструкції для пам'яток культурної спадщини - потрібна допомога

Захист уже встановили для пам'ятників Самсону, Сковороді, Володимиру, Богдану Хмельницькому

У столиці активно встановлюють захисні конструкції для пам'яток культурної спадщини. Зокрема, завершено роботи біля пам'ятника Самсону, щодо експозиції музею Михайлівського собору та на Кам'яниці Київського війта. Про це повідомив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.

 

"Важливо, що до захисту пам'яток та культурних об'єктів від можливого знищення російськими окупантами долучається громадськість. Ми звертаємося до бізнесу із закликом допомогти у цій важливій справі. Місту потрібні фахівці, матеріали та техніка для того аби в максимально короткі терміни якісно завершити роботи із встановлення захисних споруд", – наголосив Микола Поворозник.

Зокрема, серед нагальних потреб:

  • фахівці з монтажу будівельних лісів та опалубки, будівельні альпіністи, водій маніпулятора;
  • ліси будівельні металеві, опалубна фанера, дошка, супердифузійна мембрана вогнестійка;
  • дизельний генератор на 5 кВт, маніпулятор.

Ті, хто має можливість допомогти за цими пунктами, можуть звернутися за телефоном: 098-689-63-22.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.