У Вінниці візуалізували втрачені об’єкти архітектурної спадщини

У Вінниці встановили інформаційні стенди із зображенням п’яти будівель, які колись прикрашали місто та відігравали важливу роль у його житті. Розташовані візуалізації поряд із місцями, де колись стояли ці споруди

Про це повідомляє департамент маркетингу міста та туризму Вінницької міськради у Фейсбуці

 

"У межах проєкту "Вінниця – РЕ:конструкція минулого" була розроблена візуалізація втрачених архітектурних та оборонних пам'яток міста. Це стало можливим завдяки створенню аксонометричних проєкцій (наочні зображення просторових форм методом паралельного проєктування) та відеопрезентацій", – йдеться в повідомленні.

Наразі відтворено п'ять об'єктів: Вінницький замок на Замковій горі (за ілюстрацією 1552 року), оборонні споруди історико-архітектурного комплексу "Вінницькі Мури", фрагмент лінії забудови Миколаївського проспекту (вул. Соборна), будівля "Народного Дому" (пл. Героїв Чорнобиля) та Вознесенський храм на Замості (пл. Перемоги).

Навесні місцями, де розташували стенди з візуалізацією споруд минулого, планують провести екскурсії. Анонси почнуть з'являтися в березні на сторінках Музею Вінниці, культурному порталі VinCulture Code і сторінці департаменту маркетингу міста та туризму у Фейсбуці

Проєкт "Вінниця – РЕ:конструкція минулого" реалізовала ГО "Креативний Простір /  Creative Space" у партнерстві з Музеєм Вінниці та Державним архівом Вінницької області для популяризування культурної спадщини міста та відтворення образів втрачених архітектурних об'єктів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.