На Рівненщині музей облаштував квест-кімнату у колишній тюрмі НКВД

У Здолбунівському краєзнавчому музеї, де раніше була тюрма НКВД, облаштували квест-кімнату “Втеча з в’язниці”.

Про це повідомляє Локальна історія.

 

Раніше у підземеллях Здолбунівського краєзнавчого музею були тюремні камери райвідділу НКВД. Саме цей факт з історії будівлі підказав ідею розробити квест "Втеча з в'язниці", пояснив в. о. Директора краєзнавчого музею Олександр Чижевський.

"Нари з ватним матрацом, тумба, табурет і вбиральня. Із таким реманентом квест є багаторівневим. Завдання: від розгадати якийсь шифр – до знайти, відкрити, зламати, подумати. Квест розрахований на годину, але ми орієнтувалися на професійних квестерів. Я, якби не знав сценарію, то не вклався б у визначений час", – зізнався Олександр Чижевський.

Одночасно у квесті можуть взяти участь до десяти учасників.

"Оптимально, як на мене, четверо-п'ятеро людей. До речі, у цій камері дуже холодно, але це ще більший стимул звідси вийти. І, що цікаво, немає фактів про те, що з в'язниці, яка тут була у 40-50 роках минулого століття, бодай комусь вдалося втекти. А у квесті ми поставили таке завдання. У планах додати ще антуражу, щоб люди у формі енкаведистів туди заштовхували", – зазначив Олександр Чижевський.

12 лютого квест протестували, а з 16-го він буде доступний для загалу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.