Премію імені Петра Могили отримала авторка книжки про суди над відьмами

Премія ім. Петра Могили – відзнака НаУКМА - присуджена Вченою радою Академії доцентці кафедри історії НАУКМА Катерині Дисій

Вчена рада Національного університету "Києво-Могилянська академія" присудила премію імені Петра Могили викладачці кафедри історії Катерині Дисій за книжку "Ukrainian Witchcraft Trials. Volhynia, Podolia, and Ruthenia 17th-18th centuries" (Budapest – New York: CEU Press, 2020).

Катерина Диса у своїй праці вперше описує ідеологічне підґрунтя трибуналів на основі праць священиків і теологів, які відображають ставлення до диявола та відьом. Однак основним напрямом роботи вченої є процес, який приводить до звинувачень у чаклунстві.

З розповідей учасників судових процесів продемонстровано, що спонукало людей спочатку висловлювати підозри, а потім – звинувачення у чаклунстві. Насамкінець у праці авторка представляє історію одного волинського села та порівнює ставлення до двох "жіночих злочинів" в українських судах.

Премія ім. Петра Могили – відзнака, започаткована в НаУКМА з 2005 року та присуджується щороку Вченою радою Академії за вагомі наукові досягнення, які сприяють розвитку гуманітарних, суспільних і природничих наук, утверджують високий авторитет університетської науки на національному та міжнародному рівні й опубліковані у вигляді монографій, енциклопедій, книг, підручників, навчальних посібників, циклу наукових праць.  

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.