У штаті Вірджинія відкрили «капсулу часу» епохи Конфедерації

У США, у штаті Вірджинія команда з питань охорони природи відкрила «капсулу часу», яка містить памʼятні речі часів Конфедерації. Їхній вік перевищує 130 років.

Про це повідомляє The New York Times.

 
фото Twitter Ральфа Нортама

Знахідка зберігається у бібліотеці штату. У нотатках скриньки ідеться про те, що капсулу закопали у 1877 році, а також, що десятки місцевих жителів передали до скриньки близько 60 предметів.

Експерти встановили, що вміст та дизайн коробки відповідають датам. Хоч вміст скриньки і був вологим, він зберігся краще, ніж очікувалося. Капсула містила безліч артефактів епохи громадянської війни, у тому числі прапор Конфедерації, кулі Міньє (тип кулі, що використовували у громадянській війні) і карту міста Річмонд, яке було столицею Конфедерації.

 
фото Twitter Ральфа Нортама

Робітники виявили скриньку у столиці штату місті Річмонд у понеділок, 27 грудня — коли закінчували демонтаж статуї генерала Конфедерації Роберта Лі. Статую прибрали після антирасистських протестів після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда у травні 2020 року.

Відкриття викликало ажіотаж серед істориків та чиновників, зокрема губернатор Ральф Нортам написав у Twitter: "Вони знайшли її! Ймовірно, це капсула часу, яку усі шукали".

Напередодні біля основи цієї ж статуї знайшли та відкрили меншу "капсулу часу". Однак предмети всередині неї спантеличили дослідників: можливо, їх залишили робітники, які будували статую. Усередині знаходився альманах 1875 року, заболочена художня книга, британська монета, каталог, один лист і фотографія Джеймса Нетервуда — майстра-муляра, який працював над пʼєдесталом Роберта Лі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.