У Хмельницькому створюють музей-криївку. ВІДЕО

У Хмельницькому створюють перший в області музей-криївку, для якого зараз збирають експонати.

Про це йдеться у сюжеті МТРК "Місто".

 

"У Хмельницькому створюють повстанську криївку часів ОУН та УПА. Облаштують своєрідний музей у приміщенні колишнього тиру. Цю будівлю поруч зі стадіоном у мікрорайоні Гречани торік передали на баланс спортивно-культурного центру "Плоскирів".

Організатори переконані, що історичні події повстанської боротьби воїнів УПА в області ще мало відомі хмельничанам", – зазначають у сюжеті.

Як розповіла організаторка культурно-дозвіллєвої діяльності культурно-спортивного центру "Плоскирів" Ольга Шевцова, ідею оформлення криївки почерпнули в аналогічних закладах, які відвідали для ознайомлення.

Найближчим часом у приміщенні проведуть ремонт. Музей буде інтерактивним: діти зможуть приходити на екскурсію, а після неї – піти в тир.

"Мешканці подільського краю активно підтримували і передавали продукти, медикаменти воїнам ОУН та УПА. Історики кажуть про те, що було понад 200 криївок. Вони були не тільки в лісі, а й штабні криївки, криївки, де воїни ОУН та УПА могли лікуватися, були підпільні друкарні, де друкувалися листівки. Ми будемо про це все дітям розказувати. Плануємо, що вони зможуть і надрукувати свою повстанську листівку", – додала Шевцова.

Наразі спортивно-культурний центр почав збирати експонати для схрону українських повстанців. Жителів міста просять передати майбутньому музею старовинні речі, гасові лампи, одяг часів Другої світової війни, друкарську машинку.

Зазначається, що наразі це єдиний музей-криївка в області. Відкрити заклад планують вже на початку літа.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.