У Києві презентували книгу про лідера ОУН Славу Стецько

Презентація книги «Слава Стецько. Жінка, яка творила незалежну Україну» відбулася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Про це повідомляє Український погляд.

 

Ініціаторка і упорядниця видання пані Леся Брацюнь розповіла про тривалу роботу над автобіографічною книгою, основу якої складають спогади про своє життя і боротьбу самої Слави Стецько, записані і розшифровані істориком Дмитром Куделею на початку 2000-х років. Її розповідь доповнила видавець книги пані Світлана Короленко.

 

Про лідера бандерівської ОУН Славу Стецько добрим словом згадували її соратники, близькі, друзі, науковці і громадські діячі: професори Сергій Квіт, Іван Патриляк, Володимир Костицький, депутати Верховної Ради України попередніх скликань Лілія Григорович, Юрій Сиротюк, Євген Лупаков, Сергій Жижко, Андрій Мохник, редактор офіціозу ОУН (б) "Шлях Перемоги" Віктор Рог, голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь, суддя федерального суду США Богдан Футей… Кожен говорив про своє знайомство з пані Славою, згадував знакові епізоди, ділився особистими враженнями.

"Кожен з нас згадує про пані Славу з вдячністю, кожен з нас багато від неї навчився. Працездатність, простота і щирість у спілкуванні, вірність національній ідеї насамперед характеризують її постать державника і націоналіста", – ці слова лейтмотивом звучали практично в кожному виступі.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.