Науковці знайшли рештки найдавнішої гібридної тварини

Жителі стародавньої Месопотамії 4500 років тому, задовго до появи коней, використовували гібридів віслюка та сирійського кулана – тварин під назвою кунга.

Про це йдеться у дослідженні науковців із Франції, США та Німеччини, передає The New York Times.

 
Фото:Glenn Schwartz/John Hopkins University

Археологи і раніше припускали, що ці тварини, рештки яких іноді виявляли в багатих похованнях, були результатом схрещування, та доказів цього було недостатньо.

Однак нещодавно група вчених опублікувала результати дослідження, під час якого вивчалася ДНК стародавніх тварин.

Фахівці секвенували геном кунга з багатого поховального комплексу в Сирії під назвою Умм-ель-Марра, віслюків, рештки яких виявлено у храмовому комплексі Гебеклі-Тепе, яким близько 11 тисяч років, та двох останніх тварин цього виду із зоопарку у Відні.

 
Фото: Peter Barritt/Alamy

На основі порівняння геномів науковці з'ясували, що кунга виведений унаслідок схрещування самиці віслюка (Equus Africanus asinus) та самця сирійського кулана (Equus hemionus hemippus).

Кунга є першим відомим прикладом виведеного людиною гібриду двох видів тварин, селекція якого виходить далеко за межі традиційних процесів одомашнення тварин, йдеться у матеріалі.

Єва-Марія Гейгл, фахівець з давніх геномів із Паризького університету й одна із вчених, які проводили дослідження, зазначила, що це є прикладом "ранньої біоінженерії", яка розвинулася у щось на кшталт давньої біотехнологічної індустрії.

Як і мули, які є гібридами коня й віслюка, кунга були безплідними. Вони вирізнялися досить агресивною поведінкою та неслухняністю і були предметом розкоші через високу вартість. Їх використовували під час битв і для військових церемоній. Це тривало щонайменше 500 років.

До цього дослідження найстарішим відомим гібридом був мул, знайдений під час розкопок у Туреччині. Вважається, що він жив 3 000 років тому.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.