У Тернополі презентували знайдений архів ОУН

У Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини презентували архів ОУН, знайдений поблизу Бережан у жовтні цього року. Сере знахідок - альбом з роботами Ніла Хасевича

Архів збройного підпілля ОУН Подільського краю, датований 1948-1951 рр., знаходився за м. Бережани, перед с. Малинівка – не доїжджаючи до джерела з правої сторони від дороги у лісовому масиві на віддалі 1,5 км.

Перший бідон знайшли 13 жовтня 2021 р. на глибині до 40 см., а другий і третій - 14 жовтня 2021 р. на віддалі 10 метрів один від одного у вигляді трикутника.

У трьох бідонах, знайдених пошуківцями Андрієм Хруником і Андрієм Остапом на Бережанщині, виявлено речі повстанців: вишиванка, фотоапарат, булавки, нитки, центральні й пропагандистські видання підпілля ОУН і УПА, листівки, звернення, бофони, брошури тощо, а також бібліотека, складена з радянських книжок.

Родзинкою матеріалів з бідонів є альбом з роботами відомого українського графіка і художника, активного учасника збройного підпілля, члена Української Головної Визвольної Ради Ніла Хасевича. У альбомі представлено понад 20 робіт, виконаних ним особисто та у співпраці з учнями-графіками підпілля.

 

Важливими матеріалами є звіти теренових осередків ОУН, датовані 1949-1951 рр., з Тернопільщини, а також із Львівського краю ОУН та Волині (Берестейщина, Рівненщина, Житомирщина та ін.).

На значній частині пакетів та конвертів був поданий цифронім "579", який належав організаційному референтові ОУН Подільського краю Іванові Прокопишину ("Бурлан", "Модест"; уродженець с. Теляче, тепер Мирне, Підгаєцького р-ну, 1924 р.н.), який загинув 6 листопада 1951 р. на хуторі Підболото біля с. Темногайці, що на Шумщині. У підпіллі "Бурлан" кілька разів був відзначений повстанськими нагородами, а від головного військового штабу УПА отримав звання сотника-політвиховника.

Подільський край, як організаційно-територіальна одиниця ОУН, у 1949-1951 рр. складалася з Чортківської, Тернопільської, Кременецької, Кам'янець-Подільської та Вінницької округ.

 
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.