Переклад книги В’ятровича про польсько-українську війну 1940-х отримав відзнаку у Канаді

Історик Володимир В’ятрович та перекладачка Ксенія Мариняк отримали нагороду від канадського Літературного фонду імені Пітерсона за переклад книги “The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947”. В Україні видання відоме як «‎Друга польсько-українська війна 1942 — 1947»

Урочиста церемонія відбулася у Торонто (Канада), інформація про переможців цьогорічної перекладацької відзнаки зазначена на офіційній сторінці Літературного фонду імені Пітерсона

 

Володимир В'ятрович та Ксенія Мариняк отримали нагороду "На знак визнання того, що ця книга просуває нові дослідження та аналіз з української точки зору історично чутливого періоду в українсько-польських відносинах, які, безсумнівно, допоможуть згенерувати майбутні академічні дискусії на цю тему". 

У виступі на церемонії нагородження, автор підкреслив ключову роль перекладів іншими мовами книг з історії України. "Зараз найвища пора робити так, щоб історію україни знали не лише українці, а знав світ. І це потрібно не тільки для того, аби світ був повніший, аби одна із важливих частин світової історії — історія України — була відома всім. Це потрібно для розуміння сьогодення.

Щоб світ розумів, що сьогодні відбувається в Україні і довкола України, щоб світ усвідомив, що українці сьогодні захищають не тільки свою країну, а захищають світ — світ свободи —  і в цьому потребують допомоги та об'єднання зусиль. Я переконаний, що розповідаючи свою історію ми робимо Україну міцнішою і закладаємо основи для нашої підтримки вільними країнами. Дякую Фонду Стенлі Пітерсона, який допомагає світові зрозумвіти українську історію", — підкреслив історик та український парламентар Володимир В'ятрович.

Окрім "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" Літературний фонд імені Пітерсона  відзначив такі видання: "History of Ukraine-Rus' Volume 2" ("Історія України-Руси Том 2") автор — Михайло Грушевський, перекладачі — Іан Пресс і Таня Плавущак-Стех. Видання отримало ґран-прі; "Ukraine's Nuclear Disarmament: A History" ("‎Історія ядерного роззброєння України") автор — Юрій Костенко, перекладачі — Світлана Красинська, Лідія Воланська, Олена Дженнінгс; "Survival as Victory: Ukrainian Women in the Gulag" ("‎Жінки ГУЛАГу: жити — значить перемогти") авторка — Оксана Кісь, перекладач — Лідія Воланська; "Ukraine's Maidan, Russia's War" ("‎Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності") автор — Михайло Винницький, перекладач — Роман Клочко; "Blood Formula" ("‎Формула крові"), автор — Ілля Тітко, перекладач — Джеффри Стефанюк.

В'ятрович працював над книгою під час роботи в Українському науковому інституті Гарвардського університету в 2010—11 роках, а у 2011 році її опублікувало видавництво Києво-Могилянської академії. Спираючись на унікальні джерела радянських, німецьких, польських та архівів ОУН, Володимир В'ятрович розповів про донедавна малодосліджені історичні події збройного конфлікту між поляками та українцями, що вибухнув у 1942 році на Холмщині, перекинувся на Волинь і Галичину, і тривав до 1947 року. Автор приділив чимало уваги впливу політичних процесів на причини і перебіг воєнних дій, спробам налагодження співпраці між представниками двох сторін під час та після Другої світової війни, а також — ролі й місцю цієї війни в пам'яті обох народів. 

Англійськомовна версія книги вийшла під назвою "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" ("Гордіїв вузол. Друга польсько-українська війна 1942—1947") у канадському видавництві "Horner Press" наприкінці 2020 року. Польський переклад книги "Druga wojna polsko-ukraińska 1942-1947" вийшов 2013 року, видавець Management Academy Group. 

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В'ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб'єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб'єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

Повідомляється, що англійськомовне видання книги буде доступним для придбання на платформі Amazon.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.