У Ніжині під час ремонту вулиці виявили старовинне підземелля

У Ніжині Чернігівської області археологи виявили підземелля, попередньо – два підвальних приміщення будівлі дворянського зібрання кінця XVIII століття

Про це повідомив керівник археологічних робіт, кандидат історичних наук, доцент Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Іван Кедун.

 

"Під час реконструкції вулиці Гоголя, нагляду за закладанням дренажного колодязя, ми виявили рештки цегляної кладки. Розчистили її, дослідили і знайшли отвір. Ми туди спустилися і побачили підвальне приміщення з двох кімнат. Одне площею приблизно 7 на 9 м, друге – 7 на 3 метри, кімнати розділяє арка. Заміри – поверхневі, бо там важко дихати, небезпечно перебувати, і тому робили ми їх дуже швидко", – розповів археолог.

За його словами, попередньо – це підвали колишньої будівлі дворянського зібрання кінця XVIII сторіччя, яка, за спогадами ніжинців, стояла ще в 50-х роках минулого століття.

Зруйнували її, очевидно, в період масового знесення старих будівель у Ніжині. Вхід у підземелля засипали, коли поруч будували пам'ятник видатному земляку-мореплавцю Юрію Лисянському (підземелля знайшли у сквері його імені).

Досліджувати знахідку, зауважив Кедун, будуть не раніше весни 2022 року. Адже, по-перше, на це треба отримати фінансування, а по-друге, в старе підземне приміщення не можна напускати холоду.

"Там велика вологість, повітря промерзне і цегла почне руйнуватися. Тому найкраще – законсервувати і вже в теплу пору року досліджувати", – зазначив він.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.