"Громадське" транслюватиме на Майдані документальний фільм про Революцію Гідності

До восьмої річниці Революції Гідності hromadske створює спецпроєкт «Відчуття Майдану». 21 листопада на Майдані Незалежності буде трансліція фільму, який складається з унікальних архівних кадрів, знятих hromadske під час Революції Гідності

Кінострічка буде супроводжуватися музичними треками гурту Dakh Daughters. Спеціально для проєкту мисткині записали трек на вірші Юр Іздрика про Революцію Гідності.

 

"Вісім років тому на Майдані відбувалися події, які змінили й хід нашої історії, і нас самих. Але чим далі від осені 2013-го року, тим менше в пам'яті залишається днів і облич Революції Гідності. Росте нове покоління українців, які про події Євромайдану дізнаються  вже від батьків, а згодом — з підручників історії.  Але ми хочемо разом з іншими повернутися в події 8-річної давнини й пригадати ті чотири місяці, протягом яких ми прожили ціле життя", — розповідає головна редакторка hromadske Євгенія Моторевська. 

Фільм транслюватиметься на LED-екранах, які візуально утворюють алею, щоб дати відвідувачам відчуття реальності революції. Стрічка також з'явиться на ютубі hromadske 21 листопада. Проєкт створено спільно з ГОГОЛЬFEST, Музеєм Революції Гідності, КМДА та спонсорства Uklon.

Ідея проєкту виникла під час зустрічі команди hromadske із засновником незалежного театру "ДАХ" Владиславом Троїцьким. Він поділився історією створення гурту Dakh Daughters, на творчість яких вплинула Революція Гідності та війна на сході України. Тоді ми вирішили втілити схожий досвід у цьому проєкті, адже hromadske має багато архівних матеріалів з тих часів.

"Ми, українці, все рідше вживаємо слово гідність, коли говоримо про життя в Україні. Ми знову починаємо забувати про цінності, за які стояли та гинули на Майдані 2013-2014. Громадське як медіа, яке виникло під час Революції Гідності, у спільному проекті "Відчуття Майдану" прагне вкотре наголосити на цінності людини та її гідності. У пасіонарності сила українців і нашу свободу, гідність та справедливість ми будемо відстоювати усупереч зовнішнім та внутрішнім ворогам. Наша сила в єдності, наша сила у безапеляційній вірі в майбутнє гідних сильних духом людей", — каже директорка hromadske Юлія Федів про проєкт.

Проєкт "Відчуття Майдану" включений до переліку державних заходів до Дня Гідності та Свободи, а також програму Музею Революції Гідності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.