Створено віртуальний музей Барської кераміки

На Вінниччині створили тримовний віртуальний музей унікальної Барської кераміки

Про це повідомляє Укрінформ.

Розробник медіаресурсу - керівник напрямку "Центр візуальних комунікацій" Агенції сталого розвитку "АСТАР" Олексій Буйницький:

"У Барі є громадська організація "Барський МХАТ", яка реалізує проєкт із відродження традицій Барської кераміки. Ми для них створили віртуальний 3-D музей, де представлені зразки виробів, виготовлених у цій унікальній техніці, які знайшли під час науково-пошукових експедицій Вінниччиною та музеями України. Унікальність експозиції в тому, що вона презентує експонати, які фізично знаходяться у фондах різних закладів, приватних колекціях чи серед робіт сучасних майстрів".

 

За його словами, у віртуальному музеї можна не тільки побачити зразки Барської кераміки, а й дізнатися про заклади і колекції, в яких вони зберігаються. Таким чином віртуальний музей надає доступ користувачам інтернету до найповнішого зібрання зразків Барської кераміки.

Інформація на сайті викладена трьома мовами - українською, польською та англійською. Вона містить науковий опис усіх представлених експонатів. А зображення у форматі 3-D дозволяє роздивитися їх з усіх боків. На створені об'ємні поверхні перенесено текстури з фотоматеріалу експонатів.

Проєкт зі створення віртуального музею Барської кераміки підтримав Український культурний фонд (УКФ), надавши ГО "Барський МХАТ" грант у розмірі грантом у розмірі 637 тис. грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.