АНОНС: дискусія з Наталею Старченко "Подолати розрив української історії, або Апологія української Речі Посполитої"

Авторитетна історикиня Наталя Старченко досліджує життя української шляхти на межі 16–17 століть. Також пані Наталя – популярна фейсбук-блогерка, чиї історичні оповідки збирають десятки коментарів. Глобальну історію вона розкриває через історії людей, які жили кілька сотень років тому

Карантинні дописи Наталі Старченко переросли у працю "Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію", яка цього року вийшла у видавництві Laurus. Це 105 історій про наше минуле, основним джерелом для яких стали судові книги часів Речі Посполитої. Читач не лише дізнається про давні події, а й шукатиме справедливість разом із персонажами.
 
18 листопада Наталя Старченко представить свою книжку в Національному музеї історії України – МІСТ, а також подискутує з відвідувачами на тему: "Подолати розрив української історії, або Апологія української Речі Посполитої".
Зустріч відбудеться в лекційному залі на третьому поверсі Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2). Після дискусії можна буде придбати видання "Українські світи Речі Посполитої".
Початок події о 16:00. Тривалість — півтори години.
Вхід безкоштовний за умови попередньої реєстрації. Вхід до музею можливий лише з документом, що підтверджує вакцинацію, чи з негативним ПЛР-тестом на COVID-19.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.