У Польщі ідентифікували рештки солдата австро-угорської армії із Закарпаття

У Підкарпатському воєводстві на горі Манілова в Бещадах (гірський Карпатський регіон, що охоплює Польщу, Україну й Словаччину) на минулих вихідних польські та українські волонтери впорядкували військове поховання періоду Першої світової війни

Про це пише Depo.Закарпаття з посиланням на Юрія Фатулу – керівника громадської організації "Memento bellum" із Ужгорода.

 

Акція проведена польськими громадськими пошуковими організаціями "Galicija" та "Zwiadowci hystorii" при підтримці лісництва та мерії м.Балігруд.

Гору Манілова (810 метрів над рівнем моря) у березні 1915 р. штурмував і 85-й Мараморосько-Угочанський піхотний полк із Ужгорода. Він зазнав величезних втрат – 900 убитих і замерзлих. Загиблих поховали на вершині гори в братських могилах як невідомих солдатів.

У травні 2021р. польські пошуковці заклали на горі військовий цвинтар, почали ексгумації і першим знайденим, ідентифікованим і перепохованим солдатом став 22-річний рядовий Петро Драгун родом із с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської обл. Волонтери організації "Memento bellum" поклали на могилу солдата вінок і запалили лампадку – вперше за 100 років.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.