Заступниця директора Мистецького арсеналу очолить музей Ханенків

У керівництві Мистецького арсеналу відбулися зміни, заступниця директора Юлія Ваганова очолить музей Ханенків.

Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі Мистецького арсеналу.

 

"Анна Погрібна стане заступницею генеральної директорки Мистецького арсеналу. Натомість Юлія Ваганова, що обіймала посаду заступниці директорки з музейної і виставкової роботи, залишає Арсенал, щоб очолити Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Анна Погрібна очолить напрямок цифрової трансформації та освітньої роботи, книжкову та літературну програми", - ідеться в повідомленні.

Також зазначається, що найближчим часом до команди Арсеналу має прийти відомий артменеджер, який на посаді заступника директора опікуватиметься питаннями експонування та колекціонування сучасного мистецтва.

"Ці призначення — перший крок на спланованому Мистецьким арсеналом шляху розвитку інституції: концептуальна рамка Музею сучасного мистецтва, цифровізація та реставрація. Окрім цього, я рада, що люди зростають всередині Арсеналу. Я щиро вважаю, що Музею Ханенків неймовірно пощастило з новою керівничкою.

Юлія Ваганова, з якою ми працювали в Арсеналі пліч-о-пліч п'ять років, є непересічною артменеджеркою. Також я радію, що Анна Погрібна має можливість розвиватися у своїй інституції. Ми звикли жартома називати Анну "менеджеркою особливо складних проєктів", і це непогано описує рівень її компетенцій — дуже і дуже високий.

Сподіваюсь, мою радість розділяє й орган управління Мистецького арсеналу – Державне управління справами. І не забариться з погодженням цих призначень", - сказала директор Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.

У пресслужбі додали, що Погрібна працює в Мистецькому арсеналі понад 4 роки. Відповідала за управління творчими проєктами, зокрема була проєктним менеджером виставок: "Кожны дзень" (2021); "Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації" (2019); "Дивовижні історії Криму" (2019); "Курбас: Нові світи" (2018); "Швидкорозчинний час" (2018); "Фестиваль молодих українських художників" (2017).

Також впроваджувала менторську програму для менеджерів виставкових проєктів інституції, реалізувала проєкт професійних стажувань в Мистецькому арсеналі (2018), упорядкувала низку видань до виставок.

У 2012-2017 роках працювала в CSM/Фундації Центр Сучасного Мистецтва, де розробляла й втілювала проєкти, що стосуються учасницьких мистецьких практик, мистецтва в публічному просторі, культурної журналістики, культури пам'яті. Закінчила Національний університет "Києво-Могилянська академія" (культурологія).

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.