Заступниця директора Мистецького арсеналу очолить музей Ханенків

У керівництві Мистецького арсеналу відбулися зміни, заступниця директора Юлія Ваганова очолить музей Ханенків.

Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі Мистецького арсеналу.

 

"Анна Погрібна стане заступницею генеральної директорки Мистецького арсеналу. Натомість Юлія Ваганова, що обіймала посаду заступниці директорки з музейної і виставкової роботи, залишає Арсенал, щоб очолити Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

Анна Погрібна очолить напрямок цифрової трансформації та освітньої роботи, книжкову та літературну програми", - ідеться в повідомленні.

Також зазначається, що найближчим часом до команди Арсеналу має прийти відомий артменеджер, який на посаді заступника директора опікуватиметься питаннями експонування та колекціонування сучасного мистецтва.

"Ці призначення — перший крок на спланованому Мистецьким арсеналом шляху розвитку інституції: концептуальна рамка Музею сучасного мистецтва, цифровізація та реставрація. Окрім цього, я рада, що люди зростають всередині Арсеналу. Я щиро вважаю, що Музею Ханенків неймовірно пощастило з новою керівничкою.

Юлія Ваганова, з якою ми працювали в Арсеналі пліч-о-пліч п'ять років, є непересічною артменеджеркою. Також я радію, що Анна Погрібна має можливість розвиватися у своїй інституції. Ми звикли жартома називати Анну "менеджеркою особливо складних проєктів", і це непогано описує рівень її компетенцій — дуже і дуже високий.

Сподіваюсь, мою радість розділяє й орган управління Мистецького арсеналу – Державне управління справами. І не забариться з погодженням цих призначень", - сказала директор Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта.

У пресслужбі додали, що Погрібна працює в Мистецькому арсеналі понад 4 роки. Відповідала за управління творчими проєктами, зокрема була проєктним менеджером виставок: "Кожны дзень" (2021); "Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації" (2019); "Дивовижні історії Криму" (2019); "Курбас: Нові світи" (2018); "Швидкорозчинний час" (2018); "Фестиваль молодих українських художників" (2017).

Також впроваджувала менторську програму для менеджерів виставкових проєктів інституції, реалізувала проєкт професійних стажувань в Мистецькому арсеналі (2018), упорядкувала низку видань до виставок.

У 2012-2017 роках працювала в CSM/Фундації Центр Сучасного Мистецтва, де розробляла й втілювала проєкти, що стосуються учасницьких мистецьких практик, мистецтва в публічному просторі, культурної журналістики, культури пам'яті. Закінчила Національний університет "Києво-Могилянська академія" (культурологія).

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".