Вийшов фільм про День Соборності: як об’єдналися дві частини України. ВІДЕО

Сьогодні вийшла третя серія історичного проєкту «10 Днів незалежності» — «День Соборності: як об’єдналися дві частини України»

Про це повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві
Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві

Фільм розповідає про ще один десяти ключових днів для нашої незалежності — День Соборності, коли східні і західні українці із власної волі обрали бути разом. "Український народ по обидва боки Збруча має бути навіки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю", — так згодом написав про цю подію письменник і політик Володимир Винниченко.

22 січня 1919 року українці відзначали першу річницю незалежності. І готували ще одну урочистість — проголошення об'єднання УНР та ЗУНР.

"Організовував дійство корифей українського театру, актор Микола Садовський. І як справжній шоу-мен з'явився на свято так, що одразу ж привернув увагу всіх. До Софійського майдану по вулиці Фундуклеївській (тепер це Богдана Хмельницького) він піднімався верхи. "Старогетьманський стрій, яскраво гаптований золотом, на голові пишна мазепинка з гордими страусовими перами, крива шабля при боці. Ну, гетьман тобі та й годі" - захоплено писали про нього газети.

Про те, як готувалося не лише свято, але й політичне об'єднання двох українських держав в єдину — у новій серії проєкту "Десять днів незалежності", — написав автор і ведучий проєкту Володимир В'ятрович у Фейсбук

Оголошена в 1919 соборність стала одним із наріжних каменів українського визвольного руху у минулому столітті та відновлення незалежності у 1991.

Як попри століття залежностей і турбулентність повоєнної Європи об'єдналися Схід і Захід України — дивіться у третій серії проєкту "10 Днів незалежності України"


Першу серію проєкту "Четвертий Універсал — перша українська незалежність" можна
переглянути тут.

Другу серію проєкту "Листопадовий зрив: як одна ніч змінила історію українського Львова" можна подивитися тут.


Довідково. Проєкт "10 Днів незалежності України" реалізовано
Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Команда проєкту: Володимир В'ятрович — автор та ведучий, Андрій Сайчук — сценарист, Леся Вакулюк — сценаристка, Яків Любчич — режисер, Михайло Смуток — виконавчий продюсер, Олександр Попенко — оператор, Костянтин

Пузанкін — дизайнер, Олександр Климань — звукорежисер та композитор, Юлія

Білоус та Катерина Бєслік — стиль, Кіра Лєтова та Олександра Корченкова — грим, Тетяна Колісник — редакторка соціальних мереж, Володимир Бірчак та Олеся Ісаюк — наукові консультанти, Микола Попелуха — редактор архіву, Ігор Малахов, режисер архіву, Ярина Ясиневич — продюсерка, Лідія Тополевська — фінансистка, Анна Олійник — директорка, Дмитро Гузій — юридична підтримка.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.