Європейська академія нагородила найактивніші музеї

Європейська музейна академія визначила найкращі заклади, які в умовах пандемії змогли продовжити роботу та активно сприяли поширенню знань і прогресу в культурно-науковому житті.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на Європейську музейну академію.

 

"Пандемія COVID-19 мала величезний вплив у всьому світі на сектор культурної спадщини… Багатьом музеям вдалося збільшити кількість онлайн-пропозицій для відвідувачів і вони знайшли неймовірні способи, щоб продовжувати діяльність", – заявили в академії.

Нагородження відбувалося в кількох номінаціях. Зокрема, премію Луїджі Мікелетті 2020-2021 отримав музей Futurium у Берліні, який проводить виставки (включно з інтерактивними), зокрема присвячені кліматичним змінам, житлобудуванню, технологіям тощо.

Спеціальну відзнаку отримав музей античного міста Троя, що у провінції Чанаккале на заході Туреччини, який, на думку суддівської колегії, є прикладом поступу, що включає залучення сучасників до вивчення багатої історії регіону, проведення активностей, що вийшли далеко за межі музею.

Премію DASA 2020-2021 отримав Національний музей румунської літератури в Бухаресті, мистецьку премію – Музей сучасного мистецтва, ремесел та дизайну данського міста Колдінг. Крім того, спеціальну відзнаку отримав художній музей в німецькому Мюнхені Пінакотека сучасності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.