Українські римо-католики відзначають ювілей київської дієцезії

В Україні відзначили 700-ліття відновлення Київської дієцезії РКЦ

У Києві відбулись урочистості з нагоди 700-ліття відновлення Київської дієцезії римо-католицької церкви.

Святкування розпочалося урочистим привітанням нового Апостольського Нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса на порозі кафедрального храму св. Олександра у Києві.

Під час святкувань отець Павло Вишковський представив альбом, у якому міститься інформація про віхи історії Церкви (становлення дієцезії, відносини з державною владою, доля католицьких святинь), територіальний поділ та чернечі спільноти, які діють на терені дієцезії. 

Після меси у храмі відбулось продовження святкування на площі перед храмом. На сцені вже створював святкову атмосферу гурт "Rejoice" з Житомира. У парку поруч зі сценою була представлена діяльність рухів та спільнот, які діють у дієцезії.

 

Під час святкування також було представлено новий герб Київсько-Житомирської дієцезії, авторства італійця Джухеппе Кватроккі. Єпископ Олександр Язловецький пригадав завдання герба та пояснив елементи та символіку, які бачимо на гербі. На гербі містяться обов'язкові елементи такі як: пасторал, мітра, процесійний хрест та щит. Блакитний колір на щиті символізує святість та небеса, він також вважається марійним кольором. На цьому блакитному полі зображена зірка, яка символізує Пресвяту Діву Марію, адже Матір Божа Бердичівська є покровителькою Київсько-Житомирської дієцезії. Також на блакитному фоні зображений меч, який символізує архангела Михаїла (покровителя Києва, адже останнім часом катедра була перенесена до Києва). На зеленому полі (зелений колір символізує надію, нове життя) зображена виноградна гілка (про яку ми чули під час Літургії Слова на урочистій Євхаристії), яка символізує Київсько-Житомирську дієцезію, що приносила плід у мучениках за віру, покликаннях та вірянах. На гербі також зображений пасторал. Він є особливим тому, що зображує пасторал, який належав київським єпископам, однак за часив переслдувань був вивезений до Польщі. Саме його в 1991 році у дар отримав єпископ Ян Пурвінський від митрополита з Перемишля Ігнатія Токарчука.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.