АНОНС: Показ документального фільму «Уламки»

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні в межах виставкового проєкту «Український Схід» відбудеться показ документального фільму «Уламки», створеного знімальним цехом Артура Якубова.

Про це "Історичній правді" повідомили у пресслужбі Музею.

 

Глядачі познайомляться з маленькими героями, які втратили важливу частину свого життя через бойові дії на Сході України. Їхні оповіді розкривають сувору дійсність прифронтового містечка та безмежну трагедію людської долі.

Також буде продемонстровано місця глибокого тилу, де війна, наче і не ступала, а все одно лишила свої криваві сліди. У фільмі постає невидима сторона оточуючого нас життя, де діти і небайдужі дорослі долають труднощі, що стають їм на шляху.

Як відомо, прифронтова територія Сходу України нині є замінованою, що наражає на небезпеку понад 220 тисяч дітей. За період воєнних дій правозахисними організаціями зафіксовано не менше ніж півтора десятка військових об'єктів і об'єктів збройних груп, які розміщувалися у межах 500 м від дитячих садків та шкіл або прямо на їхній території.

У перший клас шкіл прифронтової зони пішли діти, які народилися й виросли під звуки війни. Вони жили в будинках, у які щомиті міг влучити снаряд, ходять до школи, де вікна, закладені мішками з піском. Хіба це дитинство? Більшість дітей зі Сходу не уявляють іншої реальності та безпечніших умов життя.


Документальна стрічка, створена за підтримки Державного агентства України з питань кіно, занурює нас у світ зламаного дитинства.


Час: 19 вересня, неділя, 11:00


Місце:
м. Київ, вул. Лаврська, 27, Головна експозиція Музею


Контакти організаторів:

Тел. 097 168 86 57 Жанна Очеретяна – акредитація ЗМІ.

e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.