У Житомирі відкрилась виставка старовинних світлин. ФОТО

У Житомирі відкрилась виставка «Житомиряни в світлописах ХІХ ст.», фото для якої зі своїх родинних фотоальбомів надали жителі міста.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"На виставці представлені світлини, створені з оригіналів приватних колекцій житомирян. Ми зібрали понад 60 світлин, а на виставці експонуються близько 30.

На них жителі Житомира, які жили тут у ХІХ ст. Світлини зроблені різними фотографами, котрі працювали у місті", - розповіла організатор виставки, голова громадської організації "Студентський польський клуб" Валентина Юсупова.

 

За її словами, фотографії почали збирати на початку року. Деколи виникали труднощі, коли житомиряни приносили сімейні альбоми з пошкодженими світлинами. Для виставки оригінали фотографій опрацювали для того, аби відобразити автентичні зображення.

Як розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Житомирського державного університету імені Івана Франка Антон Сичевський, у другій половини ХІХ – на початку ХХ ст. у Житомирі був 61 фотограф.

 

Виставка "Житомиряни в світлописах ХІХ ст." експонується в Gnatyuk Art Center. Вона створена завдяки співпраці Студентського клубу польського, Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. І.Огієнка та Gnatyuk Art Center.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.