Третина українців сумує за СРСР. СОЦІОЛОГІЯ

Опитування населення показало, що 32% українців жалкують про розпад Радянського Союзу.

Про це повідомляє Українська правда із посиланням на результати дослідження соціологічної групи "Рейтинг".

 

Водночас 61% опитаних не жалкують про те, що СРСР розвалився.

При цьому найбільше тих, хто жалкує, на південному сході країни, серед представників старшого покоління, менш забезпечених.

Ностальгують за Радянським Союзом також ті, хто не підтримав би проголошення Незалежності, а також люди, які вважають свої найкращі часи вже в минулому.

 

Відмінності у ставленні до радянського минулого серед населення Росії та України є діаметрально протилежними. Якщо за останні десять років рівень ностальгії за радянським минулим в Україні поступово знижується, то в Росії – зростає.

 

Повернення до планової економіки підтримують 27% опитаних, дві третини виступають за ринкові відносини. Чим багатші опитані, тим частіше вони висловлюються за вільний ринок.

Вплив радянського періоду на розвиток України 52% оцінили як нейтральний, 23% - як негативний, 18% - позитивний. Полярні оцінки (і негативні, і позитивні) дають представники старшого покоління. Серед наймолодших домінує нейтральна позиція, оскільки для них період СРСР – це інформація з підручника історії, а не реальний досвід.

 

Свобода слова (77%) та умови для самореалізації (64%) – сфери які, на думку опитаних, краще розвинені в сучасній Україні, у порівнянні з радянським періодом.

Оцінки рівня життя розділилися порівну: по 43% вважають, що він був кращий як за часів Радянського Союзу, так і в сучасній Україні. Молодші вважають, що сьогодні краще, старші – навпаки.

За оцінкою рівня медицини та освіти сучасна Україна поки "поступається" радянському минулому. Лише ті, хто народився в Незалежній Україні, вважають, що рівень медичних та освітніх послуг сьогодні кращий. Старші ж, навпаки, оцінюють сучасну медицину та освіту значно гірше.

 
 

Опитування проводилось з 20 липня до 9 серпня серед 20 тисяч респондентів в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Метод опитування: телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера. Помилка репрезентативності дослідження не більше 4%.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.