Спецпроект

Польща ухвалила закон щодо відібраного під час Голокосту майна євреїв. Ізраїль відкликав посла

Президент Польщі Анджей Дуда, попри опозицію з боку Ізраїлю і США, підписав закон, який ускладнить для євреїв повернення власності, яку вони втратили під час і після Другої світової війни.

Про це повідомляють The Бабель.

 
Анджей Дуда та Яїр Лапід

Ізраїль відкликав свого дипломатичного представника у Варшаві для безстрокових консультацій, назвавши закон "антисемітським". У Польщі у відповідь заявили, що мають намір зробити симетричні кроки і відкликати свого посла.

Закон стосується вимог щодо власності, яку вкрали нацисти, а потім захопив комуністичний режим Польщі. Відповідно до нього, обмежується право нащадків жертв Голокосту на повернення майна: тепер вони можуть оскаржити вилучення власності лише протягом 30 років з моменту ухвалення такого рішення.

Президент Анджей Дуда заявив польському інформаційному агентству PAP, що сподівається, що закон покладе край "ері правового хаосу" та "мафії". Він заперечив, що закон був спрямований конкретно проти євреїв, які пережили Голокост. Уряд заявляє, що відновить правову визначеність на ринку нерухомості та заблокує помилкові позови.

Коли польський парламент ухвалив цей закон, міністр закордонних справ Ізраїлю Яір Лапід і держсекретар США Ентоні Блінкен попросили Дуду не підписувати його.

Лапід сказав, що це "завдає шкоди як памʼяті про Голокост, так і правам його жертв". Блінкен сказав, що він "глибоко стурбований", і закликав Польщу ухвалити всеосяжний закон, який регулює вимоги про конфіскацію власності — що вже зробили інші країни Центральної та Східної Європи. Однак премʼєр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Польща "не платитиме за злочини Німеччини".


Під час Другої світової війни в Польщі вбили близько трьох мільйонів євреїв, це 90% єврейської громади країни. Після війни комуністична влада націоналізувала величезну кількість нерухомості, яка залишалася порожньою, тому що її власників вбили.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.