АНОНС: вшанування українця, який загинув під час грузино-російської війни 1992-1993 років

14 серпня в Тбілісі в Кафедральному православному Соборі відбудеться урочисте вшанування воїнів, які загинули під час грузино-російської війни

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук, колишній вояк УНСО Ігор Мазур – "Тополя".

Ця війна почалася 14 серпня 1992 року в Абхазії, де російські спецслужби розпалили вогонь абхазького сепаратизму. Потім все повторилося в Осетії.

"На боці сепаратистів воювали ті ж понаєхавшиє з рашки "вчорашні" кадрові військові, казачки, чеченці, вірмени, придністровські "добровольці". На допомогу Грузії прийшли ми українці - кілька сотень хлопців з УНСО зі зброєю в руках захищали територіальну цілісність Сакартвело (так називають свою державу грузини)" - йдеться у дописі Ігоря Мазура.

Семеро українців були нагороджені Президентом Грузії Едуардом Шеварнадзе орденом Вахтанга Горгасалі ІІ-го ступеня посмертно. Ще двадцятеро були нагороджені орденом Вахтанга Горгасалі ІІІ-го ступеня.

"Один з героїв - Леонід Ткачук, який загинув в бою за селище Шрома, був похоронений в центральному парку Сухумі на алеї Слави. Так сталося що в тому бою саме я закрив йому очі. Коли абхази взяли місто то ця могила і могили грузинів , які були поруч, були понівечені. Це було 28 років назад. І ось місяць назад дякуючи Червоному Хресту, пройшли переговори між ворогуючими сторонами. Це привело до того що абхазька сторона передала в Тбілісі цинкові гроби з тілами 4 грузинів і "Цвяха" (позивний Леоніда Ткачука). Провели експертизи і підтвердилося що це насправді ті воїни, які загинули ще в 1993 році" - повідомляє Ігор Мазур.

Сергій Ткачук -
Сергій Ткачук - "Цвях"

14 серпня у Тбілісі в Кафедральному православному Соборі відбудеться урочисте вшанування воїнів, які загинули під час грузино-російської війни, у тому числі і Леоніда Ткачука.

15 серпня тіло Леоніда Ткачука буде доставлене в Україну для перепоховання на Личаківському кладовищі у Львові.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.