В Україні можуть перепоховати вояка УНСО, що загинув у Грузії

Після 28 років досягнута домовленість про передачу праху вояка УНСО грузинській стороні, що дозволить у свою чергу поховати його в Україні.

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук, колишній вояк УНСО Ігор Мазур – "Тополя".

 
Вояки УНСО в Грузії

"28 років назад (28 липня 1993) загинув в боях під Сухумі 22-річний львівянин Роман Галазика. Він був рудий і тому псевдо у нього було відповідне – "Багряний". Він і Сергій Обух "Діброва", який загинув 19 липня 1993 року в бою за містечко Шрома поховані на Личаківському цвинтарі м. Львова.

А Олексія Ткачука (позивний "Цвях") батько, який тоді теж був у нашому підрозділі і був в тих боях вирішив поховати в Сухумі. Через два місяці абхази і "понаєхавшиє" русскіє взяли Сухумі" - розповідає Ігор Мазур.

"Грузини відступили і ми нашими малими українськими силами бійців УНСО не врятували ситуацію на фронті. 28 років сплюндрована могила з тілом мого бойового товариша була недоступна.

І ось кілька днів назад по домовленостях між сторонами прах "Цвяха" і ще чотирьох грузинів передали в Тбілісі. Батько Олексія хоче щоб тіло сина передали і перепоховали у Львові.

Потрібна мабуть буде допомога Уповноваженого по правах людини, МЗС і Міністерства ветеранів, бо грузинська сторона хоче передати прах нашого воїна офіційно під час урочистостей при поховані 12 серпня тих чотирьох грузинів яких передали абхази" - пояснює пан Ігор.

"Нікому я гадаю не потрібно нагадувати що абхази мали до тієї війни таке ж відношення як шахтарі до війни на Донбасі. І грузини і ми воюємо з роssією" - підсумовує він.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.