АНОНС: У Музеї Революції Гідності відбудуться літературні читання "Поезія війни"

У Києві відбудуться вже традиційні літературні читання “Поезія війни”. Власні тексти, написані про війну і під час війни, читатимуть Світлана Поваляєва, Дмитро Лазуткін, Богдан-Олег Горобчук.

Про це Історичній Правді повідомили у Музеї Революції Гідності.

 

Про авторів:


Світлана Поваляєва
, письменниця, журналістка, авторка поетичної збірки "Після Криму" прозових книжок "Ексгумація міста", "Замість крові", "Орігамі-блюз", "Сімург", "Камуфляж в помаді", "Небо – кухня мертвих";


Дмитро Лазуткін
, поет, журналіст, автор віршованих збірок "Дахи", "Солодощі для плазунів", "Набиті травою священні корови", "Бензин","Добрі пісні про поганих дівчат","Колядки і вальси", "Червона книга", "Артерія";

Богдан-Олег Горобчук, поет, художник, автор збірок віршів "Книга дослідів", "Місто в моєму тілі", "Немає жодної різниці", "Етика любові, естетика смерті", "Цілодобово" (у співавторстві), співавтор ютюб-каналу "Культуртригер".


Модерує поетичний вечір Северин Наливайко – працівник Національного музею Революції Гідності, журналіст.


Час: 29 липня, четвер, 18:30


Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Майдан Незалежності 18/2, 2-й поверх)


Вхід вільний. Але необхідно обов'язково зареєструватися, щоб організатори могли безпечно й комфортно розмістити відвідувачів. Форма для реєстрації.


Онлайн-трансляцію заходу дивіться на Facebook-сторінці Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану.


Контакт: пресслужба Національного музею Революції Гідності: press@maidanmuseum.org, +38 096 39 34 566.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.