У Києві попрощалися з Орестом Васкулом — воїном ОУН, дивізії "Галичина" і в’язнем радянських таборів

У Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі (УПЦ) попрощалися з учасником збройного підпілля ОУН та дивізії «Галичина» Орестом Васкулом, який помер 8 червня на 94-му році життя.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Наш воїн, наш захисник Орест Васкул служив в ОУН, достойно пережив полон, радянські концтабори і завжди залишався цілісною людиною, за життя багато зробив для України", - сказав представник ОУН по завершенні відспівування.

Пана Ореста поховали з офіційним похоронним церемоніалом Міністерства оборони України та почесною вартою Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Віддати останню шану Оресту Васкулу прийшли чимало політиків, митців і пересічних громадян. Зокрема, ексміністр освіти Сергій Квіт, заступник голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак і колишній очільник інституту Володимир В'ятрович.

Поховали Ореста Васкула біля могили дружини і сина у Ясногородці на Київщині, де він мешкав з 1968 року після повернення із совєцького полону у Воркуті.


Як відомо, Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у селі Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської області у сім'ї вчителів. Його батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом ОУН. Його розстріляли угорці.

Орест у 1943 р. записався у Городенці в дивізію "Галичина", приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п'ятнадцять років) і пройшов медкомісію. Був учасником збройного підпілля ОУН під час Другої Світової війни, багаторічним в'язнем совєтських концентраційних таборів, керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА з 1992 року.

У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.