У Вінниці відкрили виставку про ОУН і УПА на Волині та Поділлі

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї 6 травня відкрили виставку «Український визвольний рух 40-50-х років ХХ ст: Волинь–Поділля» про діяльність ОУН та УПА на території двох областей.

Про це повідомляє Укрінформ.

 

"У рамках проєкту міжмузейного обміну 6 травня у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка, матеріали якої розповідають про героїчну сторінку національно-визвольної боротьби Українського народу: антинацистський та антирадянський спротив ОУН та УПА на теренах Волині й Поділля у 40-50-их рр. минулого століття.

В основі цієї виставки – матеріали (159 предметів), надані на тимчасове експонування нашими колегами, – Волинським краєзнавчим музеєм: агітаційні листівки, світлини членів ОУН, вояків УПА, художні роботи", - йдеться у повідомленні.

У ньому зазначається, що національно-визвольний рух на теренах Поділля демонструють матеріали про осередки "Просвіти", ОУН(м) та ОУН(б), що діяли на Вінниччині в роки Другої світової війни, похід на Поділля влітку 1943 р. першого збройного відділу "УПА-Південь" під проводом Омеляна Грабця - "Батька", який разом з побратимами героїчно загинув 10 червня 1944 р. поблизу с. Микулинці Вінницької області.

Експозицію доповнено тематичними картинами члена ОУН з 1941 р., зв'язкового групи "УПА-Південь" вінничанина Михайла Климчука та світлинами родини Омеляна Грабця з колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею, справами репресованих вінничан – членів ОУН та УПА, наданими Державним архівом Вінницької області, реконструкціями одностроїв, наданими ГО "Жива історія".

В окремий розділ на виставці виділено графіку відомого українського художника, автора візуального образу Української Повстанської Армії Ніла Хасевича (1905–1952) – представлені 34 роботи автора. Він перебував у лавах УПА з 1943 р. Відомий під псевдо "Зот", "Рибак", "Старий".

Виставка працюватиме до 24 жовтня.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.