Український відеоблогер Івангай заявив, що Дудь вирізав з інтерв'ю його слова про Голодомор, репресії НКВД і агресію РФ

Український відеоблогер Івангай (справжнє ім'я Іван Рудський) 2 травня заявив у Twitter, що російський журналіст Юрій Дудь вирізав із його інтерв'ю слова про Голодомор і російську агресію проти України.

Про це повідомляє Гордон.

Іван Рудський
Іван Рудський

18 березня на YouTube-каналі "вДудь" вийшло двогодинне інтерв'ю з Рудським.

"Дудь вирізав головний меседж. Моя прабабуся – жертва Голодомору. Дідусь – жертва НКВД репресій. А тепер Україна має війну з Росією", – написав Рудський.

На запитання підписника, чому Дудь вирізав ці фрагменти, Рудьский відповів: "Сцикло й...бане".


Довідково. Івангай
– 25-річний український відеоблогер, автор однойменного YouTube-каналу. У 2016 році на його канал підписалося понад 10 млн осіб – у такий спосіб Рудський став першим російськомовним блогером, який досяг цієї позначки. Зараз на канал підписано вже понад 17 млн осіб.


18 березня на YouTube-каналі "вДудь" вийшло двогодинне інтерв'ю з Рудським. У ньому він говорив про свою кар'єру відеоблогера, стосунки з колишньою дівчиною і чому він на довгий час пішов із YouTube. Блогер також розповів, що деякий час жив у РФ і йому двічі пропонували російський паспорт, але він відмовлявся. Також Рудський впевнений, що за ним стежили російські правоохоронці через його висловлювання на адресу влади РФ, тому блогер вирішив покинути РФ.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».