У США магазин продавав жовті "зірки Давида" для невакцинованих

Магазин капелюхів у Нешвілі, штат Теннессі, рекламував нашивку у вигляді жовтої зірки з написом "Не вакцинований", подібну до тої, яку змушували носити євреїв у нацистській Німеччині. Це викликало обурення і протести.

Магазин Hatwrks опублікував допис на своїй сторінці в Instagram, що продає такі нашивки за 5 доларів. Потім цей допис зі сторінки видалили, повідомляє ВВС. Україна.

 

Такий товар розкритикували в інтернеті, а під самим магазином зібралися протестувальники з плакатами "У Нешвілі немає нацистів".

Місцевий рабин заявив, що така зірка ображає євреїв, які загинули від рук нацистів.

"Використання жовтої зірки або будь-яких зображень Голокосту для будь-чого є ведмежою послугою для вшанування пам'яті шести мільйонів євреїв, яких систематично вбивали під час Голокосту", - сказав місцевий рабин Лорі Райс місцевому телеканалу WSMV.

У наступному пості в Instagram магазин вибачився "за нечутливість". У крамниці кажуть, що не хотіли применшувати значення зірки Давида чи не поважати те, що сталося з мільйонами людей.

Під час пандемії деяких прихильників теорії змови засудили за порівняння між заходами щодо Covid-19 та політикою нацистської Німеччини.

Минулого тижня республіканську конгресменку Марджорі Тейлор Грін розкритикували за порівняння маскового режиму під час ковіду з політикою нацистів, які змушували євреїв носити жовті зірки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.